Лена принесла стосик дисків із гуртожитського філологічного минулого , щоб я здала на переробку .
Піратська музика впродовж 2005 — 2007 у нас кочувала саме так .
Сиджу , перебираю , кожен диск підіймає у пам'яті хвилю студентських спогадів .
З українського я тоді слухала “ Океан Ельзи ” , лірику Пономарьова , Гадюкіних , “ В В ” , “ ТНМК ” , “ Тартак ” , “ Бумбокс ” , “ Фактично Самі ” і , звісно , Крихітку Цахес .
Кажу : “ Крихітку не здаємо , я 14-го йду на концерт , понесу підписати ! ”
Пісні з цього альбому всі знають напам'ять .
“ " В мене є мен , і він мене має право ... " Ти уявляєш ! ” — згадую , як зачаровано цитував мені Сірьожа , маючи на увазі щось своє .
А я доповнювала : “ Яка алітерація ” .
У мене була таємна електронна скринька на першому курсі для особливих листів , які я загадково підписувала " Невиліковно вільна " .
Зірки стали ближчими , вони їздять в метро і запитують нас у фейсбуці через роки , чи співати на концерті “ Lumipallo ” .
Таке питаєте .
