Воланд пильно подивився на неї і посунув до неї коліно .
Гаряча , як лава , жижа обпікала руки , але Маргарита , не скривившись , намагаючись не завдавати болю , втирала її в коліно .
— Наближені стверджують , що це ревматизм , — сказав Воланд , не зводячи очей з Маргарити , — але я сильно підозрюю , що цей біль у коліні залишила мені на пам'ять одна чарівна відьма , з якою я близько познайомився в тисяча п'ятсот сімдесят першому році в Брокенських горах , на чортовій кафедрі .
— Ах , чи може це бути ! — сказала Маргарита .
— Дурниці !
Років за триста це пройде .
Мені порадили безліч ліків , але я по-старому дотримуюся бабусиних засобів .
Вражаючі трави залишила в спадок погана старенька , моя бабуся !
До речі , скажіть , а ви не страждаєте чимось ?
Може , у вас є який - небудь сум , туга , що отруює душу ?
