Підходила до під'їзду , біля дверей високий підліток нишпорив у кишенях , шукав ключі .
Я потягнулась у звичне місце сумки за своїми — немає .
Хлопець облапав уже всі штани і довгу куртку , дістався навіть до її подолу через діряву кишеню і , напівзігнутий , заходився намацувати по колу під підкладкою .
Тим часом я занурила руку в сумку під лоток з домашніми яйцями , торбинку із зеленню , слоїк сметани , блокноти ; на дні копирсалася між кремами , гігієнічною помадою , дезінфектором , розчіскою - масажкою , перекочую пальцями олівці з ручками .
Мовчазний момент під звуки нервового шпортання затягнувся , обоє намагалися швидше знайти .
І тут я відчула металевий холодний дотик і подзенькування , швидко витягнула на світ божий в'язку ключів , підняла над собою , наче у форті Буаяр , і голосно переможно кажу :
— Знайшла !
Пропікую домофон , проходжу , притримуючи хлопцеві двері .
Завіса .
