Кімната
Високі стелі і зелені стіни .
Лисий сидить на підлозі і зі заплющеними очима дивиться на двері , в які за секунду до цього вибити ногою залетів поліцейський , озброєний бананом і криками :
— Де ця мавпа !
— Мавпа ?
— Жовта мавпа !!
Поки вони витріщалися один на одного , двері , які вціліли від потужного удару , повільно зачинились , зі звуком , що може означати тільки одне — зсередини їх уже не відкрити .
— Не знаю , що за мавпа , але тепер ти тут застряг теж .
— Застряг ?
Ти про двері ? — поліцейський глянув на двері , на мить забувши , чому він так увірвався .
— Так вони відкриваються бананом .
Він у мене є .
Поліцейський розвернувся і притулив банан до місця , де мала бути рукоятка , але нічого не відбулося .
Його очі збільшились ще більше , ніж це було до того , коли він був злий .
— Не зрозумів , але ж у моїй кімнаті він спрацював .
Якого ?
— Банан відкриває двері ? Схоже , ти тут давно .
— Ні , ні , ні .
Це все та мавпа !
Я її прикінчу !! — але скільки поліцейський не лупив двері ногами , їм було просто байдуже .
Кімнату наповнював звук води по трубах і музика Бетховена , яка лунала невідомо звідки .
Лисий , підвівшись з підлоги , підійшов до поліцейського і поклав руку на плече :
— Не думаю , що двері відкриваються від твоїх стусанів .
— Але щось треба робити , — відповів поліцейський .
— Тоді спробуємо взяти щось міцніше забанан і спробуємо виламати двері ним
— Наприклад ?
Лисий глянув на трубу , яка йшла через всю кімнату , і кинув .
