Кімната
Високі стелі і зелені стіни .
Лисий сидить на підлозі із заплющеними очима дивиться на двері , у які за секунду до цього , вибивши ногою , залетів поліцейський , озброєних бананом і крикнув :
— Де ця мавпа !
— Мавпа ?
— Жовта мавпа !!
Поки вони витріщалися один на одного , двері , які вціліли від потужного удару , повільно зачинилися зі звуком , що може означати тільки одне : зсередини їх уже не відкрити .
— Не знаю , яка мавпа , але тепер ти тут застряг теж .
— Застряг ?
Ти про двері ? — поліцейський глянув на двері , на мить забувши , чому він так увірвався .
— Так вони відкриваються бананом .
Він у мене є .
Поліцейський , розвернувся і притулив банан до місця , де мала бути рукоятка , але нічого не відбулося .
Його очі збільшились ще більше , ніж це було до того , коли він був злий .
— Не розумію , але ж в моїй кімнаті він спрацював .
Якого ?
— Банан відкриває двері ? Схоже , ти тут давно .
— Ні , ні , ні .
Це все та мавпа !
Я її прикончу !! — але скільки поліцейський не лупив двері ногами , їм було просто байдуже .
Кімнату наповнювали звуки води , по трубах і музика Бетховена , яка лунала невідомо звідки .
Лисий , підвівшись із підлоги , підійшов до поліцейського і поклав руку на плече :
— Не думаю , що двері відкриваються від твоїх стусанів .
— Але щось треба робити , — відповів поліцейський .
— Тоді спробуємо взяти щось міцніше , ніж банан , і спробуємо виламати двері ним .
— Наприклад ?
Лисий глянув на трубу , яка йшла через всю кімпану , і кинув .
