Ранок був вельми насичений .
Після безсонної ночі в потязі я закинув речі на нову хату і побіг шукати швабру для прибиральниці , яка мала прийти о десятій .
Дорогою забіг взяв їжі в Dominos , прибіг акурат до прибуття майстра , який замінив замок на вхідних дверях .
Поки не прийшла прибиральниця , підключив інет , поміняв віртуальні бакси та повернув частину боргу Пруднікової .
Об одинадцятій я вже підходив до нового офісу на Олімпійській .
Стільки справ вдалося успішно зробити за проміжок із восьмої до одинадцятої !
Дорогою зустрів Ігоря .
З’ясувалося , що він працює в сусідній будівлі і може бачити наш офіс , коли спускається сходами .
Офіс , до речі , в них новий , вони тільки сьогодні в нього переїхали .
Офіс являє собою open-space , кухня відокремлена прозорою стінкою так само , як і переговорні комори .
Столи стоять великі , їх можна регулювати за висотою аж до перетворення в стіл для стояння .
Монітор особисто мені дали величезний , дюймів , може , 29 .
У багатьох стоять кронштейни з двома моніторами .
Крісла дуже зручні .
На кухні годують обідами та вечерями , причому не порційно , як було в Murano , а просто приносять багато їжі і кожен накладає скільки хоче .
Також безкоштовно можна брати багато всяких снеків , — шоколадки , nuts , печиво смачне , m&mds і таке інше , — та напої : coca- cola , соки , смузі , боржомі , пиво модняве , сидр та багато всього іншого .
У понеділок я нарешті набрався духу і поговорив з Серьогою стосовно того , що я хочу звільнитися .
Він , звичайно , вже був трошки підготовлений нашою розмовою в Чураско Барі ( див . нижче ) , але він не чекав , що це стане так швидко .
Як мені здається , він засмутився і ходив такий увесь тиждень .
Гадаю , я змусив його замислитися , чи вірно він робить , що продовжує працювати тут уже п’ять років .
Тут мушу розповісти докладніше , чому саме я вирішив звільнятися .
Над цим я думав уже , мабуть , рік , ба й навіть і більше — відтоді , як закінчив училище та стало очевидно , що робота в мене доволі нудна .
Під час прогулянки ми спочатку каталися на машинці ( Це така сучасна форма самокату , як я розумію . По суті , самокат з чотирма колесами ) , а потім пускали кораблі в калюжах .
Відносини з калюжами в нас просто чудові .
Всі перехожі та діти навколо завжди або заздрять , або шоковані , або водночас заздрять та шоковані .
Бо в Улясі є чудові гумові чоботи та ще більш чудовий Комбінезон Reima ( з великої літери , бо час від часу Уляся звертається до нього як до живого ) , а також брезентові рукавички .
В такому одязі можна бовкатись у калюжах як завгодно , чим Уляся радо користується :)
Нарешті до нас у гості прийшли Вася з Оленою .
Якщо не рахувати Вероніку з Сашею , які пили в нас чай , але прийшли забрати стільницю , то це перші наші новосільні гості .
Подарували нам вишиту скатертину з серветками .
Я знаю , що такі продаються в Країні , і то , напевне , недорого , але ж яка вона крутюща !
В принципі , добре посиділи .
Частували їх картоплею , сосиками та смачнющою салаткою з сиром фета .
А ми з Васею щось трохи перебрали : спочатку випили пляшку легкого французького вина ( купив випадково , купившись на маркетинговий хід " тільки всього французьке вино за 49 грн . " ) , а потім ще 0 . 75 пляшки вермуту Шабо .
Якщо врахувати , що за міцністю воно як портвейн , то виходить багато .
В Олени вже великий - превеликий живіт .
Вона каже , що й не знає , як доносить його аж до Нового року .
Ім’я , до речі , ще не вигадали .
Купили дитячий возик та повним ходом роблять ремонт .
А ще Вася відходив курси для молодих татусів :)
Прийшли вони десь о третій , а пішли о дев’ятій .
Уляся пропустила свій денний сон , тож вона заснула , трохи не дочекавшись відправлення гостей і проспала аж до ранку .
А ми зі Світланкою подивились трошки " Кін-Дза-Дза " та теж поснули .
Забув ще написати , вранці до нас приходили з вентиляційної служби , прочищали вентиляцію , бо щось не тягнуло .
Така мила молода пара , жіночка та чоловік , зовсім не схожі на те , як ми уявляли собі пічників .
Кажуть , що витягнули з вентиляції рулон руберойду .
Отаке .
