Після того як я вимив посуд і поставив коней на свіжу траву, я перейшов убрід річку і пройшов свій шлях повільно через кедри — зупиняючись по дорозі до вершини, схожої на сідло.
Це був чудовий день.
Ніколи в моєму житті я ще не бачив стільки пташок, так багато стрекоз, коників і таких крилатих і жалячих чудовиськ у повітрі і полях.
Я дослідив схил, що нагадував сідло, від підніжжя до вершини.
Я знайшов лише абсолютну вцдсутність хоча б одного знаку, що має відношення закопаних скарбів.
Не було ні гірки з каменів, ні старих слідів пожежі на деревах і ніяких натяків на три сотні тисяч доларів, як вказувалось документ старого чоловіка Рандла.
