Про щирість ділитись інформацією.
Знаєте, я з тих творчих натур, які черпають своє натхнення від інших людей.
Я можу написати вірш чи-то есе після прогулянки парком.
Мені достатньо тільки побачити гармонійну у всьому людину.
Це відчувається (я про гармонію).
А ще є люди, які настільки гарні / доглянуті / розумні, що я, взявши всю свою сміливість, підходжу запитати, у чому ж їхній секрет.
Звичайно, так рідко буває і за певних обставин (на тематичній події / закритому виступі / у спільній великій компанії).
Мені важливо не порушувати простір іншої людини.
І як реагують?
Більшість приємно вражена та залюбки ділиться.
Але є й такі, які сприймають мене як "крадія" – ту, яка намагається відібрати у них щось цінне та привласнити.
Останньому я дуже дивуюсь — я за безкорисливість у поширенні інформації як в особистому житті, так і в роботі.
Ось у нашій #evotalents_team є поняття #sharingiscaring, на якому базуються командні цінності.
Колега Марина навіть писала окрему статтю про це🤓
Так ось, усе, що ми маємо, – результат того, що ми віддаємо.
Здається, це наскільки запилена філософія, що я її пам'ятаю ще зі школи.
Коли у мене запитують контакт перукаря / якими засобами по догляду за шкірою я користуюсь / де я придбала певну річ / звідки я дізналась про щось / де найсмачніший круасан у місті / чи маю знайомого психотерапевта / чи можу допомогти відредагувати резюме та дати кілька порад і так далі, то я залюбки ділюсь (можу навіть сформувати гайд / прокласти маршрут).
Це те найменше від мене, що може зробити іншу людину більш гармонійною.
І це так надихає!
Вірю, що мене зараз прочитали саме такі люди 🤗
