"Пробач мені, — сказав я, — втім, я не думаю, що ти знайдеш Джолнса".
Таксі зупинилося перед однією з найбільш захопливих резиденцій на бульварі.
Перед будинком туди-сюди ходив чоловік з довгими червоними вусами та з маркою детектива, яка майоріла на комірі його пальта.
Зараз та тоді чоловік би зголив ті вуса аби витерти лице, та тоді я б розпізнав одразу славетну візитівку великого детектива Нью-Йорка.
Джолнс тримав гострий погляд на двері та вікна будинку.
"Що ж, докторе, — сказав Найт, не стримуючи нотку тріумфу в його голосі, — ви бачили?"
"Це неймовірно, неймовірно!" — я не міг втриматися вигукувати одразу як таксі поїхало на дорозі назад.
"Втім, як ви це зробили?
Завдяки якому індуктивному процесу..."
