Беркутівці для руских були потрібні тільки для того, щоб всередині українського суспільства знову закласти лінію розлому: міняти/не міняти.
Як на мене, відповідь непроста - міняти. бо кожен наш в полоні має знати, що його витягнуть, але всі беркутівці мали б бути давно засуджені, з реальними вироками.
Бо, не зробивши цього, матимемо в майбутньому ймовірність повернення «ні в чому не винних», бо ми ж країна, яка поважає презумпцію невинуватості.
Все буде так, як із Портновим і Лукаш, усі звикнуть.
І всі такі лінії розлому закладаються тільки для одного — плодити ненависть в суспільстві і відчуття несправедливості.
А це основні чинники, які ведуть до громадянських воєн, справжніх чи придуманих.
Нас, як баранчиків, заганяють у цей дискурс.
А президент, який вважає себе і свою команду прекрасними комунікаторами, попри щирі, сподіваюсь, наміри визволити хлопців з полону, абсолютно провалив комунікацію з суспільством і родичами героїв Небесної сотні.
Я певен, що якщо б він проговорив це питання з родинами, то можна було б знайти розуміння і суспільну згоду.
Але все було зроблено по-тупому.
Треба тішитись, що полонених звільнять.
Але маємо зробити все, щоб влада зрозуміла, де вона провтикала, і що так робити не можна, не виправдовуючи нікого.
І головне, не піддаватись паніці і знецінюванню один одного.
Бо це саме те, чого хоче Кремль.
Маємо вчитись грати в шахи.
PS: забув написати тут про суддів і прокурорів.
Ой, не забув, шо тут писати.
