Приватні грошові перекази (remittances) у статистиці платіжного балансу — це міжнародні перекази і потоки ресурсів у домогосподарства (у грошовій і натуральній формі), які надходять із інших країн і головним чином пов'язані з тимчасовою або постійною міграцією населення.
Грошові надходження від мігрантів постійно зростають у світових масштабах, змінюючи рівень життя населення і впливаючи на соціально-економічну ситуацію країн-реципієнтів.
За останні роки грошові перекази мігрантів стали відносно стабільним джерелом фінансування особливо для економік країн, що розвиваються, і країн із перехідною економікою.
Річний обсяг глобальних грошових переказів за останнє десятиліття виріс більш ніж удвічі: з 192 млрд дол у 2003 році до 551 млрд дол у 2013 році.
За останнім звітом Світового банку, присвяченим темі міграції та переказів, у 2017 році сума грошових переказів сягне рекордного рівня — 667 млрд дол, причому близько 75% коштів надійдуть у країни, що розвиваються.
За даними НБУ, у 2013 р. Україна отримала грошових переказів від міжнародних мігрантів більше, ніж 8,5 млрд. дол. (що склало, відповідно 4.7% ВВП країни).
У 2012 році вперше сума грошових переказів фізосіб перевищила обсяг коштів, що надійшли в Україну у вигляді прямих іноземних інвестицій.
Основні канали надходження переказів в Україну, перше півріччя 2014 року.
Джерело: НБУ
Позитивні тенденції
Грошові перекази мігрантів є суттєвим джерелом фінансування економік країн, що розвиваються.
Найбільші потоки переказів прямують до Індії, Китаю, Мексики, Філіппін, Нігерії.
Цікаво, що у деяких країнах потоки грошових переказів мігрантів становлять досить високу частку ВВП — так, у Таджикистані сума переказів у 2013 році становила 42% ВВП, Киргизстані — 32% ВВП, Непалі — 29% ВВП.
По-перше, потенційно грошові перекази можуть впливати на зниження бідності в країнах із низьким рівнем доходу, що виражається в зростанні ВВП на душу населення.
При включенні грошових переказів мігрантів у дохід домогосподарств, частка бідних домогосподарств знижується.
У регіонах, які більше робочої сили постачають за кордон і відповідно більше отримують переказів), рівень відносної бідності зменшується з 25,5 до 24,1 %, а абсолютної — з 20,9 до 16,8 % (2010 р.).
За даними Держкомстату, грошові перекази складають 5,5 % сукупних грошових доходів домогосподарств, що їх отримують.
Понад 70 % отриманих коштів спрямовується на придбання продуктів харчування, одягу, взуття, оплату послуг, причому в міських поселеннях ця частка трохи вища, ніж у сільських.
Грошові перекази є більш демократичними в порівнянні з приватним і офіційним фінансуванням і дозволяють одержувачам розпоряджатися ними на власний розсуд.
Хоча більшість надходжень, які отримують родини мігрантів, витрачаються на споживання, відомо, що такі сім’ї більше схильні до заощаджень, що теж є важливим у певні періоди розвитку економіки.
Фінансові кошти від мігрантів мають більш цільову спрямованість, на відміну від офіційної допомоги розвитку, оскільки їхній рух обумовлений об’єктивними економічними процесами — вони прямують саме до господарств, які потребують цієї допомоги в конкретний момент часу, що відбувається швидше і ефективніше.
До того ж, на обсяги програм допомоги, як і на інші фінансові потоки, впливає циклічність економіки.
По-друге, це антициклічний вплив remittances на економіку.
У 2009 році, за оцінками Світового банку, обсяг грошових переказів у світових масштабах, який надходить до країн, що розвиваються, скоротився на 5,5%, тоді як обсяги прямих іноземних інвестицій — на 40%, а приватних кредитів й портфельних інвестицій — на 46%.
Тож оскільки перекази — відносно стабільні надходження, тобто навіть в період «епіцентру» світової фінансово-економічної кризи потоки грошових переказів мігрантів значно менше схильні до змін під впливом негативних економічних процесів.
Адже дослідження показують, що перекази зростають у міру зростання економічних потреб.
Таким чином перекази можуть забезпечити притік валюти в країну, який стимулює внутрішній попит та потенційно підвищує попит на імпорт.
У свою чергу, відбувається збільшення надходжень непрямих податків до державного бюджету.
По-третє, грошові перекази мігрантів забезпечують стабільне надходження іноземної валюти і позитивно впливають на рахунок поточних операцій Платіжного балансу країни (ПБ).
У дослідженнях Світового Банку відмічається, що перекази можуть покращувати кредитоспроможність і доступ до міжнародних фінансових ринків у країнах Європи і Центральної Азії, до того ж вони не створюють ніяких зобов’язань (таких, як обслуговування боргу) перед іншими державами.
Негативні тенденції
За оцінками Світового банку, суми неофіційних переказів складають до 50% від облікованих.
Проте деякі дослідники вважають, що неофіційні трансферти складають до 150% від офіційних.
Причому, чим економічно бідніша країна, тим кореляція з необлікованою сумою грошових переказів є сильнішою.
Окремі дослідники даного напрямку (наприклад, А. Гайдуцький) доводять, що перекази від трудових мігрантів в Україну складають щонайменше 25 млрд дол щорічно.
В той же час, сам НБУ оцінює суму неофіційних приватних трансферів в Україну в кількості лише 13-14% від своїх офіційних даних.
Основними причинами настільки великих обсягів через неофіційні канали є високий відсоток за трансферт, відсутність зовнішнього контролю і обов’язків зі сплати податків.
Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, зазначає, що загальна сума трансфертів розподіляється між окремими групами населення вкрай нерівномірно.
Так, 20 % найбідніших отримали 15,5 % загальної суми (2 млрд грн), представники другого квінтилю — 16,4 % (2,1 млрд грн), третього — 18,8 % (2,4 млрд грн), четвертого — 19,5 % (2,5 млрд грн), а 20 % найзаможніших — 29,7 % (3,8 млрд грн).
Результати аналізу ступеня нерівності українського населення за допомогою коефіцієнта Джині свідчать про те, що трансферти мігрантів збільшують ступінь нерівності.
Вони є четвертим за значенням чинником нерівності: після оплати праці, пенсій та доходів від підприємництва.
