1)
Важливим елементом духовного життя християнина є молитва.
Безумовно, що розуміння самого поняття молитви є надзвичайно широким.
У широкому розумінні молитва — єднанням людини з Богом, піднесення душі до Бога, живий зв’язок людини зі своїм Творцем.
У більш вузькому розумінні слово «молитва» використовують для того, щоб означити певну техніку молитви.
2)
Як говорить “Катехизм католицької церкви”: «Християнська молитва — це зв’язок, який ґрунтується на союзі між Богом та людиною у Христі.
Вона — дія Бога і людини; вона випливає від Святого Духа і від людини, повністю спрямована до Отця, в єднанні з людською волею Сина Божого, що став людиною».
З такого глибшого розуміння молитви випливає її велике значення в житті кожної людини.
3)
Св. Йоан Золотоустий говорить: «Молитва є могутньою зброєю, невичерпним скарбом, невичерпним багатством, джерелом, матір’ю незчисленного добра».
Коли людина молиться, вона таким чином визнає Бога володарем свого життя.
Молитва є виявом покори, через яку людина віддає себе небесному Отцеві як доброму і люблячому батькові.
Молитва є певною купіллю, занурюючись у яку людина очищає свою душу, щоб бути спроможною для виконання волі Божої і слухання його слова.
Тому такою важливою умовою молитви є вміння слухати слово Боже, через яке до людини промовляє Бог у тиші її серця.
У Старому Завіті Бог говорить через пророка Єремію: «Слухайте голос мій і чиніть так, як вам заповідаю, і будете моїм народом, я ж буду вашим Богом» (Єрем. 11, 4–5).
4)
Одкровення молитви в Старому Завіті вписується в період між падінням і піднесенням людини, між скорботним кликанням Бога до його перших дітей: «Де ти? […
]
Що ти це наробила?» (Бут. 3,9–13) — і відповіддю Єдинородного Сина, що приходить у світ («Ось іду, щоб учинити волю твою, Боже») (Євр. 10,5–7).
Тому молитва пов’язана з історією людей.
Вона — зв’язок із Богом у подіях історії.
Бог першим закликає людину до себе, людина має лише почути цей заклик.
Ісус Христос говорить, що «справді блаженні ті, що слухають Боже Слово і його зберігають» (Лк. 11,28).
5)
Молитва як дар Божий спонукає людину робити вибір, який спрямований на щораз більше зближення до Бога, цей вибір робиться не просто раз і назавжди, людина може осягнути його, коли живе духовним життям, перебуває у молитві, і таким чином дихає подихом Бога.
6)
Як наголошує “Катехизм католицької церкви”: «У молитві цей крок любові вірного Бога завжди є першим, а крок людини завжди є відповідь».
Вступ до особистого взаємозв’язку з Отцем або оновлення через прийняття Його Сина як Спасителя і Господа, отримання сили Його Духа створює необхідну основу для правдивої християнської молитви.
Молитва у християнському досвіді є певною наукою, що вчить по-справжньому і справжнього життя у Христі того, хто молиться.
7)
Кожна християнська молитва починається в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Це певне занурення у життя Святої Трійці, це відкриття внутрішньої гармонії і любові, яку сприймаємо через віру.
Святе Письмо говорить про віру як про довір’я людини до Господа.
У молитві християнин повинен постійно усвідомлювати дії Святого Духа.
Сам Святий Дух таємно включається в молитву.
Це і є ключ, що відкриває двері внутрішнього життя.
Без включення Святого Духа в молитву слова є немічними і позбавленими конкретно особистого змісту.
Молитва допомагає зростати духовно через зміцнення нашої віри і збільшення любові.
Молитва носить не лише особистісний характер, але й спільнотний.
8)
Отож характеристики християнської молитви є дуже широкими.
Найбільш суттєва риса молитви — єднання людини з Богом.
