Про щирість ділитись інформацією.

Знаєте, я з тих творчих натур, які черпають своє натхнення від інших людей. Я можу написати вірш чи-то есе після прогулянки парком. Мені достатньо тільки побачити гармонійну в усьому людину. Це відчувається (я про гармонію). А ще є люди, які настільки гарні, доглянуті, розумні, що я, взявши всю свою сміливість, підходжу запитати у чому ж їхній секрет. Звичайно, так рідко буває і за певних обставин (на тематичній події, закритому виступі, у спільній великій компанії). Мені важливо не порушувати простір іншої людини.
І як реагують? Більшість приємно вражена та залюбки ділиться. Але є й такі, які сприймають мене як "крадія", – ту, яка намагається відібрати у них щось цінне та привласнити. Останньому я дуже дивуюсь – я за безкорисливість у поширенні інформації як в особистому житті, так і в роботі.

Ось у нашій #evotalents_team є поняття #sharingiscaring, на якому базуються командні цінності. Колега Марина навіть писала окрему статтю про це.

Так ось, усе, що ми маємо, – результат того, що ми віддаємо. Здається, це наскільки запилена філософія, що я її пам'ятаю ще зі школи.

Коли у мене запитують контакт перукаря, якими засобами догляду за шкірою я користуюсь, де я придбала певну річ, звідки я дізналась про щось, де найсмачніший круасан у місті, чи маю знайомого психотерапевта, чи можу допомогти відредагувати резюме та дати кілька порад і так далі, то я залюбки ділюся (можу навіть сформувати гайд, прокласти маршрут). Це те найменше від мене, що може зробити іншу людину більш гармонійною. І це так надихає!

Вірю, що мене зараз прочитали саме такі люди.
