"Пробач мене, — сказав я, — втім я не думаю, що ти знайдеш Джолнса".

Таксі зупинилося перед однією з найбільш захопливих резиденцій на бульварі. Ходячий туди-сюди перед будинком був чоловік із довгими червоними вусами та з маркою детектива, яка майоріє на комірі його пальто. Зараз та тоді чоловік би зголив ті вуса, аби витерти лице, та тоді я б розпізнав одразу славетну візитівку великого детектива Нью-Йорка. Джолнс тримав гострий погляд на двері та вікна будинку.

"Що ж, докторе, — сказав Найт, не стримуючи нотки тріумфу в його голосі, — ви бачили?"

"Це неймовірно, неймовірно! — я не міг втриматися вигукувати одразу, як таксі поїхало на дорозі назад. — Втім, як ви це зробили? Завдяки якому індуктивному процесу..."
