Беркутівці для руских були потрібні тільки для того, щоб усередині українського суспільства знову закласти лінію розлому: міняти/не міняти.
Як на мене, відповідь непроста — міняти, бо кожен наш у полоні має знати, що його витягнуть. Але всі беркутівці мали би бути давно засуджені реальними вироками. Бо, не зробивши цього, маємо в майбутньому ймовірність повернення «ні в чому не винних», бо ми ж країна, яка поважає презумпцію невинуватості. Все буде так, як із Портновим і Лукаш, усі звикнуть. І всі такі лінії розлому закладаються тільки для одного — плодити ненависть у суспільстві і відчуття несправедливості. А це основні чинники, які ведуть до громадянських воєн, — справжніх чи придуманих.
Нас, як баранчиків, заганяють у цей дискурс. А президент, який вважає себе і свою команду прекрасними комунікаторами, попри щирі, сподіваюсь, наміри визволити хлопців з полону, абсолютно провалив комунікацію з суспільством і родичами героїв Небесної Сотні. Я певен, що якщо б він проговорив це питання з родинами, то можна було б знайти розуміння і суспільну згоду. Але все було зроблено по-тупому.
Треба тішитись, що полонених звільнять. Але маємо зробити все, щоб влада зрозуміла, де вона провтикала і що так робити не можна, не виправдовуючи нікого. І головне — не піддаватись паніці і знецінюванню один одного. Бо це саме те, чого хоче Кремль.

Маємо вчитись грати в шахи

PS: забув написати тут про суддів і прокурорів. Ой, не забув, що тут писати.
