Людський інтелект колись і тепер: що не можуть змінити технології
Зміна парадигми людських знань
Однією із невід’ємних характеристик нашого часу є потреба у постійному перегляді і піддаванні сумніву до того непохитних істин і, здавалося, очевидних  понять. Не винятком стала і концепція знання. Якщо елементарно звернутися до Вікіпедії, то знайдемо там таке трактування знань: форма існування та систематизації результатів пізнавальної діяльності людини. Як на мене, це визначення є занадто загальним, сформульоване таким чином, щоб описувати поняття знання на будь-якій стадії розвитку людства.  Проте різниця між знанням сьогодні і тим, чим воно було в ХХ ст., приблизно така сама, як між ХХ ст й епохою середньовіччя. У другій половині 90-х років ХХ століття було підраховано, що доступний людству обсяг інформації подвоюється кожні 5 років. Нині цей період скоротився до 18 місяців. Зрозуміло, що такі шалені темпи докорінно змінюють саму парадигму знань.
Традиційно розумною, освіченою вважали особу, яка змогла оволодіти, хоч б у загальних рисах усім знанням, накопиченим людством до того часу. Її знання  у всіх галузях були достатньо глибокими, бо галузей було порівняно мало. Зрозуміло, що зараз це стало неможливим. На сьогодення, якщо людина захоче стати експертом хоча б  в одній дуже вузькій царині, їй доведеться оволодіти величезним обсягом інформації. Вона може знати все про термоядерний синтез, але не мати жодного поняття, хто такий Ван Гог. Як результат, ця людина усе життя буде зациклена на марних спробах знати про все, що стосується її спеціалізації, але так і не зможе цього досягнути, бо нова інформація з’являтиметься занадто швидко. Ця особа буде крутитися у вузькому колі таких же, як вона, де всі розмови будуть провадитися на одну тему.  Решта світу для неї буде закритою. Але вихід є. Людині нема потреби зберігати інформацію у себе в пам’яті, із цією роллю ідеально справляються різноманітні  електронні носії, доступ до яких здійснюється так само легко, як до сховищ її власної пам’яті. У будь-який момент можна зайти в інтернет і прочитати про все, що потрібно знати у даній ситуації. Сучасна людина повинна володіти лише прикладними навичками обробки інформації, її аналізу та трактування. Повинна вміти у величезному обсязі інформації знайти саме те, що її цікавить, взагалі мати навики виживання  в інформаційному суспільстві.  І, звичайно, володіти найважливішим і найбільш важкоотримуваним — досвідом.  Саме це зараз  вважається знаннями.  І саме цього поки що не здатні дати технології. Комп’ютер збереже текст Шекспірівських сонетів, але не зможе осягнути їхньої краси  і поетичності.  Задокументує події, але не знайде зв’язку між ними і не осмислить в контексті світової історії. Комп’ютер перебирає на себе обов’язки збереження інформації, а людині залишає одне —  Д-У-М-А-Т-И. І додавати власні ідеї та думки до загального потоку інформації.
Технології полегшують людині життя в матеріальному плані, зменшуючи кількість непотрібних дій для того, щоб людина вільно могла користуватися потенціалом свого розуму, не розпорошуючись на дрібниці і буденні справи. Знання і інформація вже не є близькими за значенням поняттями.
