Стрибаючою рукою підніс Стьопа чарку до рота, а незнайомець одним разом проковтнув уміст своєї чарки. Прожовуючи шматок ікри, Стьопа видавив з себе слова:
— А ви що ж…, закусили?
— Щиро дякую, я не закушую ніколи, — відповів незнайомець і налив по другій. Відкрив каструлю — в ній виявились сосиски в томаті.
І ось проклята зелень перед очима розтанула, стали вимовлятися слова, і, головне, Стьопа дещо пригадав. Саме, що справа була вчора на Сходні, на дачі у автора скетчів Хустова, куди цей Хустов возив Стьопу на таксомоторі. Згадалося навіть, як наймали цей таксомотор біля “Метрополя”, був це при цьому якийсь актор не актор... з патефоном у валізі. Так, так, так, це було ще на дачі! Ще, пригадується, вили собаки від цього патефона. Ось лише дама, яку Стьопа хотів поцілувати, лишилась не роз'ясненою... дідько її знає, хто вона…, здається, на радіо працює, а можливо і ні.
