— Тітко, він помирає! — мовив хазяїн та сплеснув у долоні. — Так, так, помирає! Смерть прийшла до нас у кімнату. Що нам робити?

Блідий, збентежений хазяїн, зітхаючи та похитуючи головою, повернувся до себе в спальню. Тітці моторошно було залишатися у пітьмі, і вона пішла за ним. Він сів на ліжко та декілька разів повторив:

— Боже мій, що ж робити?

Тітка ходила коло його ноги, не розуміючи, з чого це в неї такий сум і чому всі такі стурбовані, намагаючись зрозуміти, слідкувала за кожним його рухом. Федір Тимофійович, не часто полишав свій матрацик, також пішов до спальні хазяїна та став тертися біля його ніг. Він струшував головою, так наче хотів витрясти з неї важкі думки, та підозріло заглядав під ліжко.

Хазяїн взяв блюдечко, налив у нього води з рукомийника та пішов до гуся.
