Тут адміністратор підстрибнув і закричав так, що Римський здригнувся:
— Згадав! Згадав! У Пушкіно відкрилася нова чебуречна "Ялта"! Все зрозуміло! Поїхав туди, напився і тепер звітам шле телеграми!
 — Ну, це вже занадто, — трясучи щокою, відповів Римський, і в очах його горів по-справжньому дужий гнів, — ну що ж, дорого йому ця прогулянка обійдеться, — тут він раптом спіткнувся і нерішуче добавив: — Але як же так, адже розшук…
 — Це нісенітниця! Його власні жартики, — перебив владний адміністратор і запитав: — А пакунок таки везти?
 — Обов'язково, — відповів Римський.
І знову відчинились двері й увійшла ця сама..."Вона", — чомусь із сумом подумав Римський. І обидвоє встали назустріч поштарці.
Цього разу в телеграмі були слова: "Дякую підтвердження терміново п'ятсот розшук мене завтра вилітаю Москву Лиходєєв".
— Він із глузду з'їхав… — ледь чутно мовив Варенуха.
Римський у свою чергу задзвенів ключем, вийняв зі скриньки вогнестійкої каси гроші, відрахував п'ятсот рублів, зателефонував, вручив кур'єру гроші і послав його до телеграфу.
