Кімната

Високі стелі і зелені стіни. Лисий сидить на підлозі із заплющеними очима дивиться на двері, у які за секунду до цього, вибивши ногою, залетів поліцейський, озброєних  бананом і крикнув:
— Де ця мавпа!
— Мавпа?
— Жовта мавпа!!
Поки вони витріщалися один на одного, двері, які вціліли від потужного удару, повільно зачинилися зі звуком, що може означати тільки одне: зсередини їх уже не відкрити.
— Не знаю, яка мавпа, але тепер ти тут застряг теж.
— Застряг? Ти про двері? — поліцейський глянув на двері, на мить забувши, чому він так увірвався. — Так вони відкриваються бананом. Він у мене є.
Поліцейський, розвернувся і притулив банан до місця, де мала бути рукоятка, але нічого не відбулося. Його очі збільшились ще більше, ніж це було до того, коли він був злий.
— Не розумію, але ж в моїй кімнаті він спрацював. Якого?
— Банан відкриває двері? Схоже, ти тут давно.
— Ні, ні, ні. Це все та мавпа! Я її прикончу!! — але скільки поліцейський не лупив двері ногами, їм було просто байдуже.
Кімнату наповнювали звуки води, по трубах і музика Бетховена, яка лунала невідомо звідки. Лисий, підвівшись із підлоги, підійшов до поліцейського і поклав руку на плече:
— Не думаю, що двері відкриваються від твоїх стусанів.
— Але щось треба робити, — відповів поліцейський.
— Тоді спробуємо взяти щось міцніше, ніж банан, і спробуємо виламати двері ним.

— Наприклад?
Лисий глянув на трубу, яка йшла через всю кімпану, і кинув.
