Мені як людині дуже складно видавати бажане за дійсне. Мені ніколи не виходить робити піар на рівному місці, «продавати» посередність для людей під виглядом свята.

Не знаю, що цьому причиною: внутрішній критик, орієнтири, рольові моделі чи, можливо, навіть страх.

Однак мені нууу дуже складно гіперболізували досягнення. Окрім того, що це все досить відносно, то на додачу «ринок», як на мене, і так супер перевантажений цим дешевим успіхом, самолюбуванням та самопіаром.

Мене страшно забавляють «мільйонери» з боргами по кредитці до кінця місяця, люди на склеєних з трьох та доставлених з Америки «суперкарах», в яких при, не дай Боже, якомусь ДТП подушки безпеки не спрацьовують. Усі ці панорами та імітації красивого життя з дорогих готельних номерів Дубая та інших курортів... Яскраві фото на фоні хмарочосів і ЛАМБО, в той час коли власні батьки живуть в комуналці на 5000 грн і по десять років не їздили відпочивати. Весь цей булшит успішного успіху без успіху, справжності та цілісності.

Хронічне переслідування фантомів.

Сучасний світ, глобалізація, кредитні картки та оренда — зробили всі ці інструменти «видавання бажаного за дійсне» доволі дешевими та досяжними. Професійні майстри по напусканню «пилу в очі» навчились витягувати по максимуму «статусу» і лакшері з кожної $1000: оренда, бартери, а для когось навіть продаж совісті.

Це все весело, і для когось, можливо, навіть у короткостроковій перспективі працює. Але все це — до першої зустрічі з реальністю, до якогось по-справжньому складного випробування, до тесту тебе на антикрихкість. Тут ось і починаются проблеми. Королівська карета перетвориться на гарбуз, а королі та королеви стануть болотними жабами.

Розумію, як це робиться.
Не впевнений, що розумію для чого.

І не вмію. Хоча в загальному, у цьому з точки зору «селфбрендингу» і сучасного стану речей а-ля «Instagram Generation» для мене є погані новини — через це «невміння» я «не добираю» "лайків, піару та охоплень" (метафорично кажучи, бо я насправді не веду інсту).

Однак хороші новини для мене полягають у тому, що мені внутрішньо так набагато комфортніше. І так я відчуваю себе більш цілісним. А цілісність особистості для мене є навіть важливішою за досягнення.
