Степан намацав на стулі , поруч із ліжком , брюки та сказав :
— Перепрошую … . — одягнув та хриплим голосом запитав : — Скажіть , будь ласка , ваше прізвище ?
Говорити йому було важко .
З кожним словом хтось всовував йому в мізки голку , викликаючи нестерпний біль .
— Як ?
Ви й прізвища мого не пам'ятаєте ? — тут невідомий посміхнувся .
— Вибачаюсь ... — прохрипів Степан , відчуваючи , що похмілля дарує йому новий симптом : йому здалося , що підлога біля ліжка зникла і цієї миті він головою вниз полетить до дідька .
— Шановний Степане Богдановичу , — заговорив відвідувач , посміхаючись , — ніякий пірамідон вам не допоможе .
Скористайтесь старим та мудрим правилом , — лікувати схоже схожим .
Єдине , що поверне вас до життя — це дві гірки горілки з гострою та гарячою прикускою .
Степан був хитрим чоловіком і , який би не був хворий , помізкував , що якщо вже його застали в такому виді , варто у всьому признатись .
