Придворний слуга помітив , що кучер щоденно стояв перед чудовою картиною , тому пошкодував йому цього і доповів королю .
Тоді король попросив принести цю картину , і коли він її побачив , а вона подобалась у всьому його померлій дружині , тільки була навіть красивішою , то закохався у неї повік .
Він попросив того кучера перед себе і запитав , кого зображала та та картина .
Кучер відказав , що то була його сестра , а тим часом король вирішив нікого іншого , а тільки її взяти за дружину , та й дав йому карету з кіньми й пишні золоті одіяння і вислав забрати обрану наречену .
Коли Реґінер прибув з посланням , його сестра зраділа , лиш одна Чорна заздрила через те щастя та неймовірно злилась , тому сказала своїй матінці : " Яка користь із Ваших всіх здібностей , якщо Ви мені не можете здобути такого щастя ? " .
" Замовкни , — відказала стара , — я таки хочу тобі помогти " .
І своєю відьомщиною помутила кучеру зір , так , що той став напівнезрячим , а Білій заклала вуха , так , що та стала напівглухою .
Опісля вони всі сіли в карету , спершу наречена у своїх пишно - королівських одіяннях , потім мачуха зі своєю донькою , Реґінер сидів спереду , керував .
По тому як вони вже були довший час у дорозі , кучер крикнув : " Сестричко , прикрийся … "
