— Як дивно , скільки в нас мух !
Ми говоримо " він " , бо ні ... , ні власник , ні відвідувачі шинка не знали , хто він , якого звання , звідки і навіщо приїхав у наше місто .
Це був солідний , доволі вже літній пан , пристойно вдягнений і , скоріш за все , благонамірений .
По одягу його можна було прийняти навіть за аристократа .
Ми помітили на ньому золотий годинник , булавку з перлиною , а в касторовому капелюсі його лежали рукавички з модними застібками , які ми бачили раніше у віцегубернатора .
Під час обіду він увесь час намагався блиснути перед нами своєю вихованістю : тримав вилку у лівій руці , втирався серветкою і морщився , коли в рюмки потрапляли мухи .
Кожен знає , що там , де є мухи , посуд не може бути чистим : не говорячи вже про звичайних відвідувачів , навіть такі обличчя , як ... , становий і поміщики , обідають у шинку , ніколи не жаліються , якщо їм подають тарілку або рюмку , загиджену мухами ; він не став їсти , поки ... не помив тарілки в гарячій воді .
Очевидно , форсил й старався здатися благороднішим , ніж був насправді .
