— А ви послухайте , як він нині по обіді Євангеліє буде читати на латині !
І українською від знає , і грецькою знає ...
А Петруха , Петруха ! — згадав , нарешті , диякон .
— Ну , тепер він почешеться !
Прикусить язика !
Буде пам'ятати кузькіну мать !
Тепер уже не запитає : чому ?
От насправді дока на доку наскочив !
Ха-ха-ха !
Диякон весело і голосно розсміявсь .
Після того як листа до Петра написали , він повеселішав і заспокоївся .
Усвідомлення виконаного батьківського обов'язку і віра в силу письма повернули до нього і його смішливість , і доброзичливість .
— Петро у перекладі означає камінь — говорив він , підходячи до свого дому .
— Мій же Петро не камінь , а ганчірка .
Гадюка на нього насіла , а він з нею няньчиться , спихнути її не може .
Тьфу !
Є ж , прости господи , такі жінки !
А !
Де ж у неї стид ?
Насіла на хлопця , прилипла та й тримає коло спідниці ... до блазнів її на пасіку !
