Він чекав близько двадцяти хвилин , і тоді високий чоловік у довгому плащі , з коміром , натягнутим до вух , поспішив назустріч із протилежної сторони вулиці .
Він пішов прямо до чоловіка , який чекав .
« Це ти , Бобе ? » — спитав він із сумнівом .
« Це ти , Джиме Веллс ? » — закричав чоловік у дверях .
“ Побий мене грім ! — вигукнув новий прибулець , хапаючи обидві руки іншого чоловіка своїми .
— Це ж Боб , ясно , як день .
Я був упевнений , що знайду тебе , якщо ти досі живий .
Так , так , так , двадцять років — довгий час .
Старі часи пройшли , Бобе ; я б хотів , щоб вони продовжувались , щоб ми могли повечеряти тут іще раз .
Як Захід поставився до тебе , старий ? »
