Цих слів Маргарита не стерпіла і заплакала знову .
Потім , витерши очі , вона скрикнула :
— Жахливі слова !
Жахливі слова !
Він майстер , месер , я вас попереджаю про це .
Вилікуйте його , він вартий цього .
— Ви знаєте , з ким ви зараз говорите , — запитав у того , що прийшов , Воланд , — у кого ви перебуваєте ?
— Знаю , — відповів майстер , — моїм сусідом у психлікарні був цей хлопчик , Іван Бездомний .
Він розказав мені про вас .
— Як же , як же , — відгукнувся Воланд , — я мав задоволення зустрітись із цією молодою людиною на Патріарших ставках .
Він чуть мене самого не звів з розуму , доказуючи мені , що мене нема !
А ви вірите , що це дійсно я ?
— Доводиться вірити , — сказав той , що прийшов , — але , звичайно , більш спокійніше було б вважати вас плодом галюцинації .
Вибачте мене , — схаменувшись добавив майстер .
— Ну , що ж , якщо спокійніше , то вважайте , — ввічливо відповів Воланд .
