Колись давно , не пам'ятаю вже де , натрапила на електронну копію нью-йоркського видання " Тигроловів " , але руки дійшли до неї тільки зараз .
І ось , Григорій прокидається в незнайомій хаті , бачить вазони заквітчані sweet william ( букв . милий вільям ) .
Відкриваю словник , відкриваю ґуґл , довідуюсь , що то дрібні гвоздики , довідуюсь , що вони були в весільному букеті Кейт Мідлтон ( дотепно ) , вагаюсь , чи були там в оригіналі гвоздики , читаю далі .
Розказую цю маленьку історію мамі , мама знаходить книжку — васильки .
Ми киваємо головами ( принаймні я киваю зі свого боку телефону ) , погоджуючись , що ім'я замінено на ім'я , а потім вона питає : а чому sweet william так називається ?
І я повертаюсь у ґуґл .
Знаходжу баладу про Прекрасну Марґарет і Милого Вільяма , у них там на могилах виростають квіти , але хтозна які .
Знаходжу Вільяма Августа герцога Камберлендського , якого називали то Sweet William , то The Butcher , а то просто Martial boy , і котрий жорстоко придушив якобітське повстання .
В Шотландії .
А квіти - то червоно - пістряві , а в Шотландії взагалі називаються stinking Willie чи sour Billy ( букв . смердючий Віллі чи кислий / огидний Віллі ) .
І все наче складається в картинку ...
І тут я згадую , що була в мене в дитинстві книжечка Н . Ф .
Золотницького ( вперше опублікована в 1914 , щоб ви розуміли , в Золотницького не було ґуґла , але він був по часу ближчий до всіх цих історій ) і там точно був розділ про гвоздики .
Знаходжу цю книжечку , а там :
" Перший почав розводити гвоздику в Англії придворний садівник Герард , котрий одержав її із Польщі .
Це було в 1597 році .
А в 1629 — число її різновидів в Англії виросло вже до 50 , котрі уславлений її вирощуванням садівник Паркінсон розділяє на махрові — carnation і дрібні , прості gilly flowers .
Серед цих сортів особливо славився на той час sweet William , названий ним так на честь Шекспіра , котрий у своїй « Зимовій казці » зауважує устами героїні :
« The fairest о'the season
Are our carnations and streaked gilly flowers » .
( Найчарівніші літні квіти — це махрові гвоздики й пістряві гвоздики ) . "
на честь Шекспіра ?
Я чесно знайшла повну цитату тут у перекладі Віктора Коптілова
О панове !
Коли старіє , хилиться вже рік ,
Коли не вмерло літо , а зима
У дрижаках іще не народилась ,
Тоді найліпші квіти — це гвоздики
Й левкої — буцім покручі природи .
Та в нашому садочку їх немає ,
Бо їх розводить я не хочу .
Я не змогла знайти англомовного джерела , котре би підтверджувало цю теорію ( але знайшла путівники по творчості Шекспіра , тож , може , колись ... ) , тож лишаємося з Камберлендським м'ясником .
