Та Римський вчинив інакше .
Він підвівся , відчинив двері та гримнув у них на кур'єрку , яка сиділа на табуреті :
– Нікого , крім листонош , не впускати ! – і зачинив кабінет на ключ .
Після цього він дістав із письмового столу папери та почав ретельно звіряти жирні , нахилені ліворуч букви на фотограмі з буквами в резолюціях Стьопи та в його ж таки підписах , що мали гвинтову закорючку .
Варенуха навалився на стіл і видихав жарке повітря в щоку Римського .
– Це його почерк , – нарешті твердо сказав фіндиректор , а Варенуха луною відгукнувся :
– Його .
Вдивившись в обличчя Римського , адміністратор здивувався тому , як змінилося це обличчя .
Здавалося , що і так худий фіндиректор схуд ще більше і навіть постарів , а його очі в роговій оправі втратили свою звичайну колючість і в них з'явилася не лише тривога , а , здавалося б , навіть і смуток .
