Розліпивши повіки , Га-Ноцрі поглянув вниз .
Його очі , зазвичай ясні , тепер були мутнуватими .
– Га-Ноцрі ! – сказав палач .
Га-Ноцрі поворухнув опухлими вустами і відізвався хриплим розбійницьким голосом :
– Чого тобі треба ?
Навіщо підійшов до мене ?
– Пий ! – сказав палач , і просякнута водою губка на кінці списа піднялась до вуст Ієшуа .
Радість проблиснула у того в очах , він припав до губки і з жадібністю почав вбирати вологу .
З сусіднього стовпа донісся голос Дісмаса :
– Несправедливість !
Я такий же розбійник , як і він .
Дісмас напружився , але поворухнутись не зміг , його руки в трьох місцях на перекладині тримали мотузкові кільця .
Він втягнув живіт , нігтями вчепився в кінці перекладин , голову тримав обернену до стовпа Ієшуа , злоба палала в очах Дісмаса .
Пилова хмара накрила майданчик , сильно стемніло .
Коли пил розвіявся , кентуріон крикнув :
– Мовчати на другому стовпі !
