Ден Аріелі в книжці " Чесна правда про нечесність " описує різні ситуації , коли люди обманюють інших і насамперед себе .
У розділі " Шахрайство як інфекція " він описує експерименти , які він ставив зі студентами курсу поведінкової економіки .
Отже , правила були наступні :
Студенти отримували 20 завдань на множення матриць .
Час був обмежений .
Зі задачами давався конверт з 10 $ та відповідями .
Студенти розв'язували задачі .
Потім діставали відповіді , рахували правильний результат та брали з конверта відповідну суму грошей .
1 .
Перший експеримент був контрольний .
Студенти підходили до організатора , і він перевіряв кількість правильних задач і грошей , що залишились у конверті .
Результат : у середньому розв'язували 7 задач з 20 .
2 .
Другий експеримент давав вільну можливість шахрайства .
Ніхто не перевіряв кількість грошей у конверті і задачі .
Відповідно середня кількість " розв'язаних " задач зросла до 12 , величина шахрайства — 5 .
3 .
У третьому експерименті додали приклад поведінки .
Після початку роботи через 60 сек один з учасників ( підставна особа ) піднімається , і каже — я все розв’язав , що мені робити ?
Організатор відповідає , що потрібно взяти грошей відповідно до кількості правильних відповідей .
Після короткої паузи учасник каже — все вірно , забирає всі гроші з конверту каже бай -бай і йде .
Результат : середня кількість розв'язаних задач зросла до 15 , величина шахрайства 8 .
4 .
Провокаційне питання .
В цьому експерименті учасник ( підставна особа ) запитав у організатора : відповідно до цих правил я можу просто сказати , що розв'язав усі задачі , взяти гроші і піти ?
Організатор відповідає : " Ви можете робити , як захочете " .
Таким чином , всі інші учасники проінформовані про таку можливість , однак середня кількість задач у цьому експерименті дорівнювала 10 , величина шахрайства всього 3 .
5 .
Чужинець .
Експерименти проводились у Університеті Карнегі - Меллон .
Його вічний ворог і суперник Університет Пітсбурга .
В цьому експерименті все повторювалось , як у пункті 3 , але учасник — підставна особа — був одягнутий у светр з емблемою Університету Пітсбурга ( слід зазначити , що у 3 експерименті учасник був у нейтральній одежі , що робило його " своїм " , оскільки всі присутні були студентами одного університету ) .
Результат — найнижчий рівень шахрайства — 9 задач , 2 дописано .
Висновки .
Шахрайство заразне як інфекційна хвороба .
Якщо представник нашої соціальної групи обманює , нам легше обманювати також ( всі так роблять ) .
Інформація про можливість шахрайства і спостереження його на прикладі дає різний ефект .
Якщо обманює представник “ ворожої ” групи , виправдати обман важче ( ми не такі , як він ) .
Люди дуже гнучко змінюють границі допустимої поведінки в залежності від соціальних норм .
Особливо важлива щоденна практика і приклад публічних людей — моральних авторитетів , політиків , зірок .
