— Додому , на пільгу .
— Чому ж ти тут сидиш ?
— Та так ... прихворів ...
Нема сил їхати .
— Що ж в тебе болить ?
— Весь болію .
— Гм ... от напасть !
У людей свято , а ти хворієш !
Та ти б у село або на постійне їхав , а чого так сидіти !
Козак підняв голову і обвів втомленими хворими очима Максима , його дружину , коня .
— Ви оце із церкви ? — спитав він .
— Із церкви .
— А мене свято в дорозі застало .
Не привів бог доїхати .
Зараз би сісти та їхати , а сил нема ...
Ви би , православні , дали мені , проїзжому , свяченої пасочки [ 71] , розговіться !
— Пасочки ? — спитав Торчаков .
— Воно можна , нічого ...
Постій , зараз ...
Максим швидко пошарив у себе в карманах , поглянув на дружину і сказав :
— Нема в мене ножика , відрізати нема чим .
А ламати - то — не рука , всю паску зіпсуєш .
От задача !
Пошукай - но , чи нема в тебе ножика ?
