Я вже кілька разів згадував , що під час останньої поїздки в Україну однією з цілей була корекція зору .
Кому цікава тема взагалі або враження людини , яка більше 20 років носила окуляри і раптом вирішила їх позбутись , — ось вам багато букв .
Дуже багато букв ☺
Окуляри я ношу більшу частину свого свідомого життя .
Десь років у 13 - 14 мені поклали діагноз " рання спазматична короткозорість " і відтоді , якщо я хотів щось роздивитись на віддалі , треба було або підходити ближче , або одягати окуляри .
Десь доків до 25 зір потихеньку погіршувався , поки не зупинився на позначці - 3 діоптрії .
У принципі , на фоні інших ще дуже і дуже непогано — можна навіть читати і їсти без окулярів .
Щоб працювати за комп'ютером — уже треба трохи нахилятись до екрана .
Взагалі , не можу сказати , щоб окуляри мене так аж дуже напрягали .
Один період зацікавився , як , напевно , і будь-хто інший , що ж спровокувало мою близькозорість .
З відносно серйозних джерел довідався , що головною причиною є неідеальна будова очної впадини .
Оскільки різноманітні примочки , вправи , молитви , медитації , споглядання сходу сонця і стояння на голові впливають на внутрішню будову черепа трохи менше аніж ніяк , то проблема була відсунута у найдальший закуток свідомості як така , що нею не варто перейматися .
Раз на кілька років відвідував офтальмолога , час від часу купував нові окуляри , коли старі вже ставали аж надто пошкрябаними і на тому історія могла би й закінчитись ...
... якби ми не захотіли добратись до Австралії .
Як я писав у дописі про перші 1000 днів у Австралії , у нас тут на фоні відсутності серйозних потрясінь після української екстремальної буденності потиху зносить дах , і єдиний тому лік — шукати собі ґудза .
Дійшла черга і до моєї близькозорості .
Для початку я порився інтернетрями на предмет чим може потішити сучасна офтальмологія у плані корекції зору .
Виправляти форму черепа на живому пацієнті для корекції зору сучасна медицина ще не навчилась , але проте за останні років 20 - 30 різноманітних методик розроблено таки чимало .
Загальна ідея — змінити форму рогівки ( передньої оболонки ока ) так , щоб компенсувати нерівності черепа .
Попросту кажучи , вирізати контактні лінзи прямо на поверхні ока :D Роблять це двома основними методами — або зішліфовують чи зрізають верхній шар рогівки ( всі такі методи мають у своїй назві абревіатуру PRK ) , або у верхньому шарі роблять надріз , через який видаляють мікроскопічні частинки внутрішніх шарів ( відповідно , у назві є слово LASIK або LASEK ) після чого надрізаний клаптик опускають на місце .
Знову ж таки спрощена аналогія .
Допустимо , вам треба в одному місці вирівняти ґрунт під газоном .
Ви можете повністю зрізати газон на цьому місці , провести земельні роботи , і зачекати , поки трава заросте назад .
А можете вирізати у газоні " люк " ( але не відрізати його повністю ) , припідняти цей " люк " , вирівняти ґрунт під ним , і опустити в основному непошкоджений газон на місце .
У цьому випадку газон заросте значно швидше , але і мороки буде набагато більше і не на кожному газоні такий фокус можливий , і не кожен камінь ти з землі так витягнеш .
На додачу до цих двох методів є ще суперпередовий , недавно розроблений RELEX , але в Україні його не проводять , так що і говорити нема про що .
У більш новітніх і менш травматичних методів LASIK / LASEK є добрий десяток різновидів — залежно від того , наскільки сильно та як саме вирізається клаптик і яким чином видаляються тканини внутрішніх шарів рогівки .
За бажання у мережі можна знайти мільйон напіврекламних статей , суть яких зводиться до одного — " наш метод найкращий , інші методи — минуле тисячоліття , тому несіть ваші гроші до нас " .
А проте для мене , як для пацієнта , різниці між умовними OptiLASIK та LASEK - Wavefront немає абсолютно ніякої .
Око при будь-якому методі корекції частково відновлюється упродовж доби й індивідуальні особливості вашого організму при цьому значно важливіші , аніж літери на апараті , що проводив корекцію .
Єдине , що мені рішуче не підходило — це будь-який варіант PRK ( це там , де газон вистригають повністю ;) ) , тому що для такого типу операцій період відновлення міряється тижнями , яких у мене категорично не було .
Ще одним дуже приємним фактом є те , що роль людини при всіх операціях зведена до мінімуму , практично всю роботу контролює комп'ютер .
Я знайшов ряд технічних статей про особливості розробки та тестування цих комп'ютерів , оцінив рівень технологій та підходи з професійної точки зору і більше тим не переймався .
Опускаючи технічні деталі , ймовірність , що " щось піде не так " , практично зведена до нуля .
Комп'ютер , котрий проводить операцію , тестується і в умовах землетрусу , і на раптове пропадання електрики , і те , що ви кліпнете ( навіть якщо ви цього фізично не можете зробити ) , і ще мільйон інших маломожливих і неможливих факторів .
Статистично ймовірність зробити собі якусь бяку через поганий зір значно більша , аніж заробити ускладнення під час корекції .
Словом , після теоретичної підготовки я перейшов до практичних кроків .
Первинний план був робити операцію у Чернівцях , а по дорозі зупинятися в кумів у Снятині для порядної української бесіди .
На жаль , додзвонитися з Австралії у чернівецьку клініку і переконати їх записати мене на огляд на конкретні дати було вкрай непросто , а коли це нарешті вдалося , то виявилось , що операції вони проводять лише у строго визначені дні і ці дні ніяк не співпадали з тими 13 днями , які були заплановані на візит в Україну .
Львівська клініка " Візекс " у цьому плані виявилась значно ближчою до народу в моїй особі .
На їхньому сайті знайшовся цілком собі робочий email , на котрий вони досить оперативно відповідали , і після пари уточнювальних запитань ми успішно запланували огляд та консультацію у спеціаліста .
Сам огляд справив на мене неабияке враження .
От реально , без витребеньок , найприскіпливіший аналіз очей , який я лише міг собі уявити .
Усміхнені дівчата водили мене з кабінету у кабінет , де різні спеціалісти через купу всіляких агрегатів розглядали мої очі разом і поокремо .
Я кліпав , не кліпав , дивився прямо , догори , вниз і в обидва боки ( благо хоч не одночасно ) , називав літери і фігури .
Мені щось закапували в очі , я відпочивав , чекав , і все повторювалось наново .
Через годин 5 ( !! ! ) мене нарешті привели під кабінет до головного консультанта , котрий мав вирішити , що зі мною робити далі .
Консультант виявився молодою симпатичною жінкою , що почала нашу бесіду словами :
— У вас дуже гарні очі .
— Кхм ... дякую .
— На жаль , трішки завеликі
— ( О ) _ ( О )
Далі вона мені пояснила про будову черепа та інші штуки , котрі я знав і без того , " потішила " фактом , що мої очні впадини на приблизно 2 . 5 міліметра більші , аніж мали би бути , і сказала що варіантів є рівно три .
Для кожного ока :D Можна корегувати зір лазером , можна міняти кришталик , ну або можна нічого не робити .
Якщо регулювати око лазером , до 45 років буде ідеальний зір , далі — як карти ляжуть , але швидше за все буде розвиватись вікова далекозорість .
Якщо міняти кришталик — пожиттєва гарантія , але дорого .
Плюс проміжні варіанти .
Наприклад , одне око відрегулювати , інше — залишити як є .
До 45 ведучим буде відрегульоване , після 45 — те , котре залишили недоторканим .
Перевага — однаково неідеальний зір усе життя .
Недолік — слово " неідеальний " .
— Ви мені зараз , — кажу , — робіть ідеальний зір лазером , а через кілька років я знову до вас прийду на заміну кришталика .
— А давайте ви дома порадитеся і завтра перетелефонуєте , — не готова консультантка до таких рішучих кроків .
Дівчата на рецепції також не поділяють мого ентузіазму — на моє прохання записати мене на операцію якнайшвидше кажуть , що найближчий можливий день — середина лютого .
Кхм , я в той час буду на протилежному кінці глобусу .
ОК , здаюсь , дякую і кажу , що передзвоню наступного дня .
Наступного дня з самого ранку телефоную , прикидаюсь шлангом , розповідаю , що вчора був на огляді - консультації і тепер хочу корекцію на обидва ока .
— Чудово , — відповідає дівчина по телефону , — давайте я пошукаю , на коли ми можемо вас записати .
— Але тут така проблема , — додаю , — що через два тижні я вже маю бути на роботі .
В Австралії .
— Хм ... завтра на вечір вам підходить ? — питає дівчина , намагаючись задавити у зародку міжнародний шкандаль .
— Так , чудово , дякую .
— Ну , тоді до завтра .
Люблю рішучих дівчат .
Нагадують кохану дружину :
D
Наступного дня , ну чи то пак , вечора , мені ще раз позаглядали в очі , після чого відправили до анестезіолога .
Анестезіолог виміряв тиск і сказав , що операція відміняється .
Шо ?!?!
Виявляється , безцільне бродіння цілий день по Львову разом із розпиванням кави піднімає тиск , хто б міг подумати ☺ Пояснив ситуацію , переконав лікаря , що не збираюсь помирати , у Китаї цими днями не був , нічим особливим не хворію .
Тоді він дав зжувати пів таблетки якогось тумба - юмба-цину , через хвилин 15 переміряв тиск і махнув рукою — годиться .
Футиблін , аж налякав .
Далі мені забили у руку якогось катетера , одягнули одноразовий халат , закапали в очі обезболюче і залишили на стільчику в передопераційній роздумувати про вічне .
За якийсь час ще докапали обезболюючого і провели у , власне , операційну .
Там довго укладали на стіл , чимось застеляли , чесно розповідали , що роблять і що будуть будуть робити і наполегливо переконували не боятися .
Я й без того не особо хвилювався , з усім погоджувався , все старанно слухав , от лише кивати головою заборонили .
Та й не дуже я би зміг нею покивати — голова під час операції лежить у спеціальному заглибленні та ще й додатково фіксується м'якими захватами .
Перед самою процедурою на око поклали щось на штиб контактної лінзи , налили зверху ще якоїсь медицини і попросили якнайдовше і якнайуважніше фокусуватись на зеленому вогнику .
Виявилось , що задача ця не така вже й проста ; мене лікар кілька разів просив бути уважнішим і не бігати очима .
Сама процедура зайняла десь біля хвилини для кожного ока , при цьому я не те що болю — взагалі нічого дивного чи незвичного не відчував ( вочевидь через знеболювальне , якого налили по пів шклянки в кожне око ) .
Найнеприємніша частина процедури безпосередньо перед операційним втручанням , коли на око встановлюють якусь спеціальну лінзу на штиб оптичної та фіксують повіки , щоб я не міг кліпнути під час роботи лазера .
Але це була та очевидна неприємність , коли хтось інший тобі лізе в око , а тобі не можна сіпатись , не більше .
В цілому у операційній я провів хвилин 15 - 20 максимум .
Після операції мене турботливо вивели у сусідню кімнату , посадили на стілець , знову чимось закапали очі і попросили так трохи посидіти .
Не встиг я задрімати , як мене покликали до вже знайомої лікарки - консультантки , котра привітала з успішною операцією , вручила набір флакончиків з інструкціями , що і коли закапувати в очі , на додачу подарувала захисні пластикові окуляри і наказала ні в якому разі не знімати їх , поки буду надворі .
А найголовніше ( і , як потім виявилось , найважче ) — упродовж найближчого тижня взагалі не торкатись очей — не мити , не чухати , не протирати після сну і так далі .
Ну і не піднімати нічого важчого за 10 кілограмів .
Інших обмежень немає .
На цей момент ( максимум година після операції ) я вже бачив незвично чітко , хоча в очах і відчувався деякий дискомфорт .
Без особливих проблем дістався до заздалегідь заброньованого хостелу , котрий виявився на диво чистим , дешевим і при тому практично порожнім , прийняв душ і відключився .
Зранку прокинувся , згідно з лікарськими настановами закапав у очі обезболююче , нашвидкуруч поснідав і потихеньку почимчикував назад до клініки .
" Накрило " мене надворі , коли мозок раптом усвідомив , що я без проблем бачу речі , котрих я раніше не бачив навіть в окулярах .
Тому що згідно з рекомендаціями столітньої давності офтальмологи і далі призначають всім окуляри на пів діоптрії менші , ніж потрібно .
" Аби м'язи ока працювали " .
Угу , корегують таким чином форму черепа .
Придурки .
До лікарні добирався , жадібно роззираючись дорогою на всі боки .
Читав усі вивіски , які попадали у поле зору і роззирався навколо , ніби все вперше бачу ( що , в принципі , не так уже й далеко від правди ) .
Все та ж лікарка зняла мені з очей захисні лінзи , котрі , виявляється , в мене там весь час були , порозглядала мої очі через якийсь черговий мікроскоп , підтвердила , що все йде за планом і наказала прийти за тиждень .
За тиждень , правда , цей добре налагоджений план дав перший збій .
Як мені пояснила лікарка після чергового забігу по кабінетах з мікросокопами , мої очні м'язи від багаторічного напруження понад силу з намаганнями " добачити " те , що я бачив нечітко , спазмовані і тепер не можуть повірити своєму щастю і розслабитись , тому відновлення зору проходить повільніше , аніж хотілось би .
Вручила черговий флакон із рекомендацією закапувати щовечора і попросила за кілька місяців датись чути .
З тим я і полетів до Австралії .
Що ж у нас зараз у сухому залишку ?
Як мінімум , я бачу краще , аніж до операції бачив в окулярах .
Тобто я воджу машину , працюю за комп'ютером і катаюсь на велосипеді без будь-яких обмежень та незручностей .
Роблю сам для себе купу відкриттів .
Наприклад , виявляється , у нас навколо хати повзає дідьча хмара мурашок , котрих треба якось позбутися .
Раніше я їх не бачив , зараз вони мені муляють очі ☺
Але попри те мій зір усе ще не ідеальний .
Щовечора закапую в очі " Тропікамід " і кілька разів упродовж дня штучні сльози .
Якщо ж таки попаду в той незначний відсоток людей , чиї очні м'язи так і не зможуть остаточно розслабитись і пристосуватись до нормального зору , тоді я піду на докорекцію .
За словами лікаря , це штатна процедура для незначного відсотка їхніх пацієнтів .
І операцією , і результатом , і перспективами задоволений повністю .
Про зроблене не шкодую .
Чи проходив би через це все , знаючи те , що знаю зараз , — однозначно , що так .
Якщо ви маєте проблеми із зором і роздумуєте , чи вартує операція тих 22 . . 26 тисяч гривень , що за неї просять ( 11 - 13 тис . грн за кожне око залежно від клініки та виду операції ) , то , на мою думку , — вартує .
