- Помилуй , Господи , він же підписався !
Отже , він був попереду ?
Був ?
- Ні , не був .
- Як він міг розписатися , якщо не був ?
- Не знаю .
- Хто ж знає ?
Ти ґав ловиш там попереду ?
Пригадай - но , можливо , заходив якийсь незнайомець !
Подумай !
- Ні , ваша світлосте , незнайомців не було .
Чиновники наші були , до її світлості баронеса приїжджала , отці з хрестами приходили , а більше не було нікого ...
- Що ж він невидимим підписався чи як ?
- Не знаю , проте жодного Федюкова не було .
Це я навіть перед іконою ..
- Дивно !
Не зрозуміло !
Неймовірно ! — задумався Навагин .
— Це навіть смішно .
Людина ставить підпис уже тринадцять років і ти не можеш впізнати , хто він .
Можливо , це чиясь затія ?
Можливо , який - небудь чиновник разом із своїм прізвищем підписується , заради жарту і цього Федюкова ?
