Тут майстер засміявся і , охопивши давно розкурчавлену голову Маргарити , сказав :
— , не слухайте бідолашної жінки , Мессіре .
У цьому підвалі вже давно живе інша людина , і взагалі не буває так , щоб усе стало , як було .
— Він приклав щоку до голови своєї подруги , обійняв Маргариту і почав бормотати : — Бідна , бідна ...
— Не буває , ви кажете ? — сказав Воланд .
— Це вірно .
Але ми спробуємо , — і він сказав : — Азазелло !
В ту ж мить зі стелі звалився на підлогу розгублений і близький до втрати розуму громадянин у самій білизні , але чомусь із валізою в руках і в кепці .
Від страху цей чолов'яга трусився й привітався .
— Могарич ? — спитав Азазелло у прибульця .
— Алозій Могарич , — відповів той , тремтячи .
— Це ви , прочитавши статтю Латунського про роман цієї людини , написали на нього скаргу з повідомленням про те , що він зберігає в себе нелегальну літературу ? — запитав Азазелло .
