Крилатий шолом ( оповідання )
Натягнувши лямки свого рюкзака він поволі прямував до воріт .
Уже вкотре він так робив і вже вкотре не витрачав дорогоцінного часу свого життя на те , щоб обернутись .
Замало часу ...
На що ?
На які відкриття у внутрішньому чи зовнішньому світі ?
Усе , здавалося б , відкрито .
...
Усе ...
Він давно вже звик до нав'язливого бажання подивитись за плече , адже вже не заперечував існування Духа гірських думок та його невидимої раті .
Академічної заангажованості він позбувся ще там , коли чекав на УАЗик , яким мав дістатися до готелю .
Тепер він мислив м а й ж е к о с м і ч н о .
Майже …
Йому ще складно було збагнути багато елементарних , на думку тутешнього горця Трохима Яковича , речей .
Можливо , єдине , чого вдалося навчити просмерділого асфальтом та людською лайкою міщанина — це тиші , розпізнавання Шляху та співтворчості з Духом гірських думок .
Сьогодні , можливо , багатолітній дід , що пережив і поляків , і австроугорців , і нацистів і , врешті - решт , учорашній день , розповість йому ще що - небудь ...
Видряпавшись на крутий схил , з якого ледве простежувався крізь вранішню імлу величний Піп Іван , він з полегшенням зітхнув після виснажливого підйому .
... Як і того разу ...
Сьогодні Трохим Якович вигляда якось урочисто - піднесено .
Урочисто - смачний сьогодні був і чай , зібраний із найліпших тутешніх трав .
Балакали чоловіки і про те , і про се , не помічаючи плину дорогоцінного часу .
Але сивий знавець Шляху цей плин усе ж помітив .
— Мені пора , Олексо , вже час , — піднесено сповістив він і міцно ухопив буковий кий , наче єдиний порятунок від чогось неминучого .
— Ми ще зустрінемось ? — чомусь запитав подорожній .
— Не на цьому Шляху : туди УАЗиком не дістатись .
Лише пішки ...
Слухай , мало із собою не забрав , Олексо , — він видобув з кишені малесенький згорток і подав туристові .
Розгорнувши папірці , той вийняв дивну монету .
Точніше , найдивнішою була її вага і колір : начебто звичайна гривня - монета була виготовлена з металу , схожого на бронзу або мідь ( подорожній не був досвідчений у справі металознавства ) , що викривало досить давнє карбування .
— Єдине , що в о н и не знайшли під час обшуку у 40-х ... сімейна реліквія ...
Роздивись уважно .
— Начебто гривня ...
— Уважніше !
Невідомий майстер викарбував тризуб , певне , багато століть тому , але не древністю уперше привабив його увагу наш герб .
Не княжий герб , а меморіал героям дивився на нього — крилатий шолом невідомого , але оспіваного у століттях арійського воїна , що боронить святе .
" Пам'ять про нього і про його нащадків — володарів духу — в о н и у нас ніколи не відберуть " , - раптом подумки пообіцяв собі турист .
Поряд уже давно нікого не було , але в душі , на глибині к о с м і ч н о ї свідомості , він заприсягся донести крилатий шолом героя навіть туди , куди не дістанешся УАЗиком , а лише пішки ...
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ УСІМ ЗАХИСНИКАМ МОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ
