Скрудж ніколи не забарвлював ім'я старого Марлі .
Воно й було там , після стількох літ , над вхідними дверима — " Скрудж та Марлі " .
Фірму знали як " Фірма Скруджа та Марлі " .
Інколи новачки в бізнесі звали її " Скруджа Скруджа " , іноді - " Марлі " , та він відкликався на обидва ймення .
Вони були однакові для нього .
Ах !
Яким же скупим був сей Скрудж !
Чавильний , смикливий , хапливий , дряпливий , давучий , старий грішник !
Твердий і гострий , мов кремінь , з якого жодна криця ще не викресувала вогню ; потаємний , замкнений у собі та в'юнкий , мов осетр .
Холод усередині нього заморозив його давні якості , скрутив носа , втягнув щоки , зробив похмурим ; очі стали червленими , а тонкі губи — синіми ; і промовляв він різко своїм хрипким голосом .
Паморозь покривала його голову , брови та гостре підборіддя .
Він завжди носив у собі ту низьку теплоту , охолоджував офіс свій у жаркі дні і не понижав її на 'дин ступінь навіть на Різдво .
