Але іноземець анітрохи не образився і дуже весело розсміявся .
— Бував , бував і не раз ! — закричав він , сміючись , але не зводячи неусмішливе око з поета , — де я тільки не бував !
Жаль тільки , що я не спромігся запитати в професора , що таке шизофренія .
Так що ви вже самі дізнайтесь це в нього , Іване Миколайовичу !
— Звідки ви знаєте , як мене звати ?
— Змилуйтесь , Іване Миколайовичу , хто ж вас не знає ? — тут іноземець дістав з кишені вчорашній номер " Літературної газети " , й Іван Миколайович побачив на першій ж сторінці своє зображення , а під ним свої власні вірші .
Але вчора цей солодкий доказ слави та популярності на цей раз нітрохи не порадував поета .
— Вибачте , — сказав він , і обличчя його потемніло , — ви не можете почекати хвилинку ?
Я хочу товаришу декілька слів сказати .
— О , із задоволенням ! — викрикнув невідомий , — тут так добре під липами , а я , до речі , нікуди й не поспішаю .
