Красуня секретарка зойкнула та , ламаючи руки , вскрикнула :
— Ви бачите ?
Бачите ?
Нема його !
Немає !
Поверніть його , поверніть !
Тут у двері кабінету хтось сунувся , охнув та вилетів .
Бухгалтер відчув , що його ноги затремтіли та сів на краєчок стільця , але не забув підняти наплічник / рюкзак .
Ганна Річардівна плигала навколо бухгалтера , тримаючи його піджак та скрикувала :
— Я завжди , завжди зупиняла його , коли він чортихався !
От і дочортихався , — тут красуня підбігла до письмового столу і музикальним ніжним голосом , трохи гнусавим після сліз , наголосила :
— Прошо ! Де ви ?
— Хто вам тут " Проша " ? — усвідомився надмінно костюм , ще глибше завалюючись у кріслі .
— Не впізнає !
Мене не впізнає !
Ви розумієте ? — заплакала секретарка
— Прошу не ридати в кабінеті ! — вже зі злом сказав запальний костюм у полоску та рукавом підтянув до себе свіжу пачку паперів , з явною націленістю поставити їх на резолюцію .
