Люблю спостерігати за людьми .
Йду по посилку для дітей через овочевий базар .
Попереду пані у лляному комплекті і капелюсі .
Ладна , із корзиною на лікті , вибирає городину , роздивляється фрукти , добирає й квіти .
Картатий натовп із продавчинь й господинь , серед них дві яскраво вдягнені афроамериканки , із високими зачісками з різнобарвних дрібних кіс , охайними стрункими фігурами , в їхніх чорношкірих руках усе видається яскравішим , соковитішим , вони неквапно обирають солодкі перці й рожеві томати , персики , йдуть між рядами , наповнюючи торбинку .
Я побачу їх ще раз уже на виході з ринку .
У відділенні видачі нікого немає , тож швидко вертаюсь , голодна , а взяти нічого не можна — дієта в нас завжди солідарна .
На сходинках кав'ярні сидить дівчина в чорному круглому капелюсі , трохи м'якшому за циліндр , у стильних шкіряних браслетах із металевим оздобленням .
Сама кав'ярня розписана рослинним орнаментом , весь інтер'єр усередині присвячений " Грі престолів " .
Замовляю каву і йду до дітей .
Ми їдемо додому .
На зупинці пара поправляє один одному мотошлеми .
Тендітні , парубок і дівчина у білих кюлотах , які на вітрі згідно облягають стегна й ноги .
Вони обмінюються швидким поцілунком , сідають на залізного коня і щезають на наступному світлофорі .
Суботнє життя вирує , випинає свої боки у серпневому сонці , котиться до водойм , виблискує смугастими боками кавунів обабіч дороги .
