Його волосся , що висіло на шиї та спині було білим , немов постарівшим ; тим не менш обличчя не мало жодних зморшок та навіть найменших дефектів шкіри .
Руки були довгі та м'язисті , немов мали неабияку силу .
Ноги та стопи , дуже делікатно сформовані , були так само , як і верхні кінцівки , голими .
Воно було вдягнене в туніку абсолютно білого кольору ; на його талії був лощений пояс блиск якого виглядав неймовіно .
Воно тримало гілку свіжого зеленого гостролиста в руках ; на противагу зимовій емблемі його одяг був прикрашений літніми квітами .
Найдивніше у цьому всьому було те , що його корона відбивала яскравий промінь світла , в якому все це було видно , і яке не сумніваючись в причинах його використання , в найтьмяніші моменти , великий extinguisher for a cap , що наразі тримав його під руку .
Навіть це , не дивлячись на те , що Скрудж дивився на нього зі зростаючою стійкістю , було не найдивнішою його властивістю .
Його пояс відсвічував та блищав як одна частина , потім — як інша , і те , що було світлом в один момент , в інший ставало тьмою , тож ця фігура мерехтіла у своїй виразності : будучи об'єктом в один момент з однією рукою , в інший — з однією ногою , потім з двадцятьма ногами , а от вже й з парою ніг без голови , а тепер із головою без тіла : і зі зниклих частин жодного контуру не було видно в щільній темряві , в якій вони розчинялися .
А потім знову воно ставало собою , ясне та виразне як ніколи .
" Чи ви Дух , сер , чию появу було мені перебачено ? " — спитав Скрудж .
