— – Як ви смієте говорити мені це ? — –спитав тихо Абогін , і його лице знову застрибало і на цей раз вже ясно від гніву .
— Ні , як ви , знаючи , що в мене горе , сміли привезти мене сюди вислуховувати пошлості ? — крикнув доктор і знов грюкнув кулаком по столі .
— Хто вам надав право так знущатися над чужим горем ?
— Ви з глузду з'їхали ! — крикнув Абогін .
— Не великодушно !
Я сам глибоко нещасний та ... та ...
— Нещасний , — презирливо посміхнувся доктор .
— Не чіпайте цього слова , воно вас не стосується .
Вар'яти , які не знаходять грошей під вексель , теж називають себе нещасними .
Каплун , якого тисне зайвий жир , також нещасний .
Ниці люди !
— Милостивий государю , ви забуваєте ! — звизкнув Абогін .
- За такі слова ... б'ють !
Тямите ?
Абогін поспішно поліз у бокову кишеню , висмикнув звідти гаманця і , діставши два папірці , жбурнув їх на стіл .
