Гаразд , фактами не доходить , спробуймо аналогії .
Уявіть .
Був пацанчик .
Років 15 . Ніколи толком не вчився і себе не розвивав , лише в качалку ходив і навчився віртуозно з кастетом працювати .
Ну , як віртуозно , сусідських дітей позалякував , свою сім'ю тероризував , але коли спробував наїхати на значно меншого за себе північного сусіда — отримав по зубах .
Одного разу він зустрів матьорого бандита , професіонала своєї справи , хоч і схибленого .
І вони домовились разом пограбувати людину , підписали пакт — і це зробили .
Але так склалось , що в цієї людини був договір з охоронною фірмою .
Коли до пацанчика прийшли , він сказав : " А що я — це все він , я взагалі намагався допомогти цій людині " .
Насправді , окрім цієї людини , вони там ще трохи разом побузили , вчили один одного битись , зброєю обмінювались , ресурси , всє дєла , ну але чорт із ним . Найсмішніше , що вони настільки не соромились — все це вказано в підписаному пакті .
Але дружбі прийшов кінець , бо апетит приходить під час їжі , і пацанчику здалось , що йому має належати більша частка .
Він уже планував скинути цеглину на голову своєму недавньому корєшу , але той недарма був професіоналом — чекав цього .
Коли наш пацанчик сидів у засідці на даху — бандит до нього підкрався і скинув вниз .
Пацанчик поламав ноги , але відмовитись від затії вже не міг . Тому він пригрозив сім'ї , що якщо вона його не підтримає — то всі підуть під ніж .
І погрозами , і залякуванням змусив їх долучитись до боротьби з бандитом .
Врешті охоронна фірма , не без допомоги інших жителів міста , бандита і його шайку скрутила , пацанчик гордо попозував поруч .
Оскільки він був тип неприємний , то щоб його не злити , його навіть посадили поруч на пресконференції .
Але після цього стало лише гірше — пацанчик вирішив , що він єдиний головний переможець , а всі решту — то так , шото там дєлалі .
Він переконав у цьому сім'ю , потім найближче оточення , потім почав залякувати сусідів , розвісив усюди свої портрети .
Коли йому закидали , що він мудак — він показував на милиці ( які йому вже не були потрібні , ну але ж статус ) і розповідав про той жахливий день , коли він мирно собі курив на лавочці , як раптом цей бандюк підступно , о 5-ій ранку , на нього напав і покалічив .
Він настільки довго це повторював — що , зрештою , всі повірили .
А хто не повірив — той боявся і робив вигляд , що так і було .
Звісно , охоронна фірма і адекватні люди розуміли , що відбувається .
Спершу вони думали , що він божевільний , але після декількох кіпішів на вулиці за його участі і покупки ним гранатомета — сприйняли погрози всерйоз , хоча не перестали вважати психом .
Просто псих з гранатометом і без нього — це дві великі різниці .
У них теж був гранатомет , але оскільки відбудовувати місто довго — з ним розібрались інакше .
Спершу він втратив роботу , потім закінчились гроші , союзників у нього ставало все менше , і , зрештою , він спився — і усі видихнули з полегшенням .
З його колишнім оточенням навіть почали спілкуватись і пробували їх повернути до нормальної взаємодії .
Але вони не врахували однієї штуки — надто довго його сім'я жила в таких умовах .
Надто довго дивилась на героя і вірила в пабєду .
Тому його синок - коротунчик узявся продовжити справу героїчного батька .
Спершу він нагадав сім'ї , що вони сім'я — а то розслабились усі , демократія , рішення приймати разом .
Ще чого .
Потім вони почали наламуватись до сусідів .
Як у старі добрі часи .
Одних залякали , других знищили , у третіх — вигнали з дому адекватних , а з алкашем Рамзаном об'єднали зусилля .
Охоронна фірма на те все спокійно дивилась .
По-перше , договору про охорону немає , а , по-друге , ну , це ж його будинок .
І , можливо йому все і вдалося б поступово , але один із сусідів дав йому здачі .
Дав боляче , на очах у всього міста .
Новий пацанчик , звісно всім оголосив , що сусід бився сам із собою , але ж усі все розуміють .
У цього сусіда , до речі , теж колись був один із гранатометів , але його переконали здати його — і , здавалось , що він — легка здобич .
Але ні .
І був би хепіенд , якби не одне але .
У цього сусіда поруч із роботягами і талановитими дітьми жили родичі , які довго знаходились під владою пацанчика .
Вони никали під подушкою його портрети і у визначені дні ходили і нажирались на " дєнь пабєди " .
І стверджували , що " можем павтаріть " .
Звісно , їм було комфортно це робити за спинами адекватної частини сім'ї .
Ви знаходитесь тут ...
Без моралі .
