Дочекавшись , поки засне чоловік , вона піднімає свою гарячу голову , прикладає палець до вуст і міркує : що як вона ризикне вийти зараз із дому ?
Потім можна буде збрехати що - небудь , сказати , что вона вибігала в аптеку , до зубного лікаря .
" Піду " , — вирішує вона .
План у неї вже готовий : із дому чорним ходом , до бульвару — на візнику , на бульварі вона пройде повз нього , погляне і назад .
Цим вона не скомпрометує ні себе , ні чоловіка .
І вона вдягається , тихо виходить із дому і поспішає до бульвару .
На бульварі темно , порожньо .
Голі дерева сплять .
Нікого немає .
Але ось вона бачить чиюсь постать .
Це , мабуть , він .
Тремтячи всім тілом , не пам'ятаючи себе , повільно наближається вона до мене ... я йду до неї .
Хвилину ми стоїмо мовчки і дивимось один одному в очі .
Минає ще хвилина мовчання і ... кролик беззавітно падає в пащеку удава
