— Не допливуть ! — кричали хлопці .
— Потонуть !
— Слава Богу !
О ! О ! Вже один кінь занурився .
— На погибель їм !
Коні перепливли третину річки , але вода зносила їх униз щоразу далі .
Мабуть , почали втрачати сили , повільно занурюючись усе глибше .
За хвилю козаки , які на них сиділи , були вже по пояс у воді .
Пройшов якийсь час .
Набігли хлопці з Шелепухи дивитися , що діється : вже тільки кінські голови виглядали над хвилями , а козакам вода доходила до грудей .
Але вже перепливли пів ріки .
Раптом одна голова й один козак зникли під водою , а за ними другий , третій , четвертий і п'ятий ... кількість плавців зменшувалася щоразу швидше .
З обох боків річки запанувала в натовпах глуха мовчанка , але йшли всі за водою , аби побачити , що буде .
Вже дві третини річки подолано , кількість плавців ще зменшилась , але вже чутно важке хропіння коней і підбадьорливі голоси козаків ; уже видно , що деякі допливуть .
