Мовчіть .
Мовчіть .
Мовчіть .
Мовчіть .
Думки мовчіть .
Досить , облиште мене , дайте мені спокій .
Думки вбивають .
Вони є твоїм духом , твоєю свідомістю , це єдине , що відрізняє нас від тварин .
Але все одно ми є просто складним видом хребетних , а дехто і безхребетний .
Ось і сум буття .
Все занадто просто , але водночас і занадто складно .
Вони захоплюють твоє єство , середину кожної людини і керують світом .
Вони всюди , вони в тобі , ти і є думкою .
Так , ти — думка і більш нічого .
А знаєте , коли саме думка володіє тобою , відкриває твоє єство ?
Звісно , коли ти наодинці .
Вона божеволіє , рветься на волю , не розуміючи , що вона безсила , її дім тут , у тебе в голові .
Коли ти живий , думка ніколи тебе не покине , вона завжди буде танцюватиме вальс по звивинах твого мозку .
Вона твій друг , твоя ідея і твій заклятий ворог .
