Різдвяна історія
Наприкінці 2001 року мене та інших членів виконкому Теплицької селищної ради : голову селища Євгена Григоровича Семенюка , секретаря Галину Федорівну Франюк та головного бухгалтера Ніну Іванівну Поліщук було запрошено на новорічний корпоратив до ресторану « Колос » .
Коли ми йшли повз площу біля районного Будинку культури , працівники комунгоспу прикрашали встановлену ялинку .
Усі звернули увагу , що ялинка , м‘яко кажучи , була не дуже : низька , однобока та нахилена в бік до " Кулінарії " .
Хтось сказав : « Навіщо різати , витрачати кошти , можливо , краще було б наряджати одну з тих , що вже росли на площі ? » , хтось запропонував посадити нову .
І тут Н . І . Поліщук жартома сказала : « Ну що , Чечельницький , посадиш ялинку на площі і будемо тебе висувати на мера Теплика » .
Весною 2002 року мене обрали головою Теплицької селищної ради , а історія з ялинкою ще рік не давала мені спокою .
Наприкінці зими 2003 року ми з Володимиром Володимировичем Ладубом домовилися з директором ДП « Гайсинське лісове господарство » Миколою Миколайовичем Лащенком про купівлю у них блакитної ялинки .
Селищна рада профінансувала комунгосп , і ті розрахувалися за ялинку .
Залишилось зовсім мало — лиш викопати її у Гайсині , привезти та посадити у Теплику .
Три дні підряд бригада з Теплика їздила на моєму службовому автомобілі в Гайсин обкопувати ялинку .
Коли ялинка була підготовлена , Іван Васильович Нечиталюк надав КамАЗ з причепом для доставки ялинки , а про кран у Гайсині домовився В . В . Ладуб , який і поїхав за цінним вантажем .
А ми з тодішнім директором комунгоспу Олексієм Павловичем Фурдиком займалися підготовкою посадкового місця : екскаватори викопали величезну яму , далі засипали автомобіль щебню , автомобіль піску з глиною та автомобіль перегною — все , як нам порадив покійний Леонід Георгійович Дементьєв .
Нарешті до кулінарії під’їхав КамАЗ з довгоочікуваною красунею , з якого вийшов водій Анатолій Московченко і сказав : « Кіна не буде , коли ялину підняв кран , лопнув трос , ялина впала і розвалилась навпіл » .
Нашому здивуванню не було меж , але треба було щось негайно робити : сонце з кожним днем усе вище , а тому можливостей заїхати в ліс залишалось усе менше , та і яма , вирита посеред площі , не давала спокою .
Згадали ми з В . В . Ладубом про своїх добрих друзів із Соболівки — нині покійних лісничого Соболівського лісництва Гайсинського лісгоспу Валентина Антоновича Гижка та лісника лісу « Гараджин Ладижинський » Володимира Андрійовича Корінчука .
Після двогодинної « розмови за гарним столом » вони погодилися надати нам уже безкоштовно не блакитну ялинку .
Залишилось знову мало роботи : викопати , привезти та посадити .
Цього разу вантажний кран надав Олексій Гавриловича Юхимчук , а екскаватор був із Теплицького комунгоспу .
Кілька днів погода не дозволяла викопувати ялинку і лиш на 4-ий день о 5-ій годині ранку ми взяли курс на « Гараджин Ладижинський » через Соболівку .
За години півтори ми вже були в лісі , а ще за години дві ялинку обкопав на екскаваторі нині покійний Олександр Полужайло .
Аж тут знову проблема транспортувати її : автомобіль не міг заїхати в ліс , так як мороз відступив та піднялось сонце , прийшлось їхати додому ні з чим .
Наступного дня ми вже підготувались краще і тримостовий « КрАЗ » нам дав Леонід Іванович Задорожний .
Цього дня на початку березня 2003 ми ялинку привезли в Теплик .
А далі дійсно довгі 5 років її « реанімування » : і О . П . Фурдик , і працівники комунгоспу , і особисто я доглядали за нею , як за малою дитиною .
Як тільки наставало літо — ялинка обсипалася майже повністю .
Подейкують , що нова влада навіть розмірковувала про те , щоб її зрізати , щоб « не мучилась » .
Пройшло ще 5 років — ялинка повністю ожила і до сьогоднішнього дня радує око тепличан та гостей Теплика .
Хочу добрим словом згадати усіх , про кого йшлося в розповіді , та подякувати , адже кожен зробив свій вагомий вклад .
Живим бажаю міцного здоров’я , а покійним — вічна пам’ять .
