— Так ...
Ну , йди .
Програвши два рублі , Фінкс згадує про гімназію і жахається
— Батечки , це вже третя година ! — вигукує він .
— Одначе , довгенько ж я у вас засидівся .
Прощавайте , побіжу !
— Пообідайте вже у мене , тоді йдіть , — говорить Ляшкевський .
— Встигнете .
Фінкс лишається , але з умовою , що обід триватиме не довше за десять хвилин .
Та пообідавши , він хвилин п'ять сидить на дивані і думає про стіну , що тріснула , потім рішуче кладе голову на подушку та заповнює кімнату пронизливим носовим свистом .
Поки він спить , Ляшкевський , що не визнає обіднього сну , сидить біля віконця , дивиться на сплячого міщанина і бурчить :
- У , пся крев !
І як оце ти не здохнеш від ліні !
Ні праці , ні моральних чи розумових інтересів , а одні лиш рослинні процеси ...
Гидота !
Тьфу !
О шостій прокидається Фінкс .
— Пізно вже в гімназію , — говорить він та потягується .
— Доведеться завтра сходити , а тепер ... чи не відігратися ?
Нумо ще одну партію ...
