У моєму дворі був Вовчик ( назвімо його так ) і він був , ммм , обережним ( сциклом ) .
То коли Вовчика хтось хотів вдарити ( битись , звісно , не можна , але ж діти тільки вчаться розрулювати конфлікти ) , то він або підставляв меншого брата Васю , або когось із сусідських дівчат , так сказати , робив " жертвоприношення " більш агресивнішим " вовчикам " .
Вовчик так успішно проскакував до вступу у виш , потім одружився , завів двійко дітей , але звичка задовольняти потребу в безпеці ( хоч його ніхто вже не бив ) у нього лишилась ще та , дворова .
От Вовчик і шукав по життю такі ситуації , щоб зробити те , що він вмів найкраще — " проскакувати " .
Поки не прийшли дорослі і не позаганяли засранців спати :)
