" Комета сучасної Тетяни "
Коли Ви мене вперше побачили , що ви подумали ?
Ні , ви навіть не встигли подумати — мозок уже передав вам інформацію : особа жіночої статі .
Коли вперше побачили мою посмішку , що ви подумали ?
Мабуть , вона добра , або дурна .
Коли ви чуєте мій голос , сміх .
Бачите безпосередність у поведінці , жартівливий настрій , збудливість , або стурбованість , чи спокій .
До якої папки з ярликами я потрапляю ?
Коли я висловлюю свою думку , або щось розповідаю …
Яка кнопка у вас вмикається , щоб бажати спинити мене ?
Не слухати мене ?
Перебити мене .
Знецінити перед іншими .
Дратуватися з мого голосу .
Про що ви думаєте в цей час ?
Що ви та інші в небезпеці , а я тотальне зло ?
Що ви колись зустрічали схожу на мене людину , або знаєте таких , як я , і знаєте , що буде далі ?
І багатьох ви так ?
Коли ви звикли до цього ?
Коли ви почали читати по етикетці і розуміти , що вино скисло ?
Коли люди для вас перестали бути островами , які треба досліджувати ?
Коли вам стало важко чути голоси інших та протилежні думки ?
Коли ваша тотальна турбота про себе , своє тіло , роботу вимкнула людяність ?
Коли ви перестали вітатися з касиром , кондуктором , таксистом , з своїми сусідами ?
Немає часу ?
Немає енергії ?
Так , звісно , ваш час та енергія крихкі створіння , а тому не можна вітатися з усіма .
Не можна вітатися зі мною .
Сприймати моє існування .
Бо сприйняття людей , які живуть і працюють поряд , жере вашу енергію , ваше сяйво .
Не можна випускати ваше світло з вас — поглине все темрява низькопробних людей .
Промінь у повітряній перспективі долетить лише до обраних .
Але ж ваш ліхтар з потьмянілим склом , замацаний вашими довгими пальцями , ледве мерехтить холодним світлом .
Хоча ви вважаєте , що сяєте , як небесне тіло .
Ні , ви не Сонце , не Зірка і точно не Місяць !
Ви — комета з хвостом павича !!!
Коли я вперше вас побачила , що я подумала ?
Люблю ...
